Vinnytsia national technical university

[EN]
[UA][RU][EN]
  • Fountain

    The best place where students can relax on the break - it is fountain ...

  • The Arch

    Arch - decoration second building of the University

  • Culture

    The high level of culture of our students. Students dance, sing, play musical instruments ...

  • Cisco&Microsoft

    In our university are Cisco and Microsoft Academy ...

  • Sports

    Football, volleyball, basketball, wrestling, boxing, athletics, chess ...

  • Fountain

    The best place where students can...
  • The Arch

    Arch - decoration second building...
  • Culture

    The high level of culture of our students...
  • Cisco

    In our university are Cisco and Microsoft Academy ......
  • Sports

    Football, volleyball, basketball, wrestling, boxing, athletics, chess ...

Голосування

Як вам новий сайт?
 

 

 

До начал еконатурології

"Дві сутності наповнюють душу завжди новим, усе більш сильним подивом і благоговінням, чим частіше і глибше ми розмірковуємо про них, - це зоряне небо наді мною і моральний закон в мені".

Намагаючись зрозуміти суть філософії Іммануїла Канта, мимоволі замислюємося, чому у багатьох з нас не знаходиться бажання та часу поглянути на зоряне небо, чому наша мораль залишається на рівні не тільки вкрай низькому, але й небезпечному для життя на планеті Земля.

Пророчий напис на одній із внутрішніх стін піраміди Хеопса попереджає: люди загинуть від невміння користуватися силами природи і незнання істинного світу. Але завзято, наполегливо та досить успішно долаємо рубіж самознищення. Сучасна цивілізація і в цілому, і в окремих країнах, якими, на перший погляд, благополучними вони б не здавалися, об'єктивно перебуває у кризовій ситуації. Її багатоплановість до відомих, уже перманентних соціальних, політичних, релігійних протистоянь доповнилася колосальними екологічними ускладненнями.

У поточному столітті нас очікують незрівнянно більші масштаби техногенних та природних потрясінь. Протистояти їм земляни зможуть, об'єднавшись у прагненні творити, не руйнуючи. Творити у процесах інтелектуально орієнтованої життєдіяльності, не руйнуючи природне середовище проживання. І тільки системно-стратегічно впорядковані та узгоджені рішення глобальних завдань у політиці, економіці, екології дали б тут позитивні результати. Однак радикальна, затребувана часом зміна суспільно-економічних відносин (а з ними і технологічного укладу) не відбудеться стихійно на основі обмеженої філософії тривіального ринку або комуно-соціалістичних ідей. Для її здійснення необхідна вища організація суспільства.

Аналізуючи проблеми планетарного масштабу, слід було б звернути увагу на ряд вихідних факторів, пов'язаних з життям і діяльністю людини у недалекому минулому.

По-перше, фактор перенаселення - якщо до 1900 року чисельність населення нашої планети незначно перевищувала 1,5 мільярда, то до 2000 року збільшилася в чотири рази. Але саме відмітка в 1,5 млрд. гранично допустима (екологічно та економічно) в макросистемі "природа-людина".

По-друге, соціально-економічний чинник - у світовій економіці безроздільно панують ринкові відносини. Політичне засилля приватної власності, основи ринку, не створює достатніх умов для суспільно раціонального господарювання, а як головна ланка механізму вилучення (експропріації) вартості товару робоча сила, являє собою потужне джерело злочинності, соціальної напруженості, міждержавних конфліктів, "завдяки" чому та всупереч заявам політиків про нестабільність нашого світу він все ж стабільний, але стабільний непереборними, внутрішньо притаманними його устрою, колізіями та суперечностями. Означені суперечності не згасають, а, навпаки, поглиблюються переможною ходою нової, фінансової економіки (фінансономіки, точніше - спеноміки, тобто управління спекуляціями), посилюючи згубну для людини могутність влади грошей.

По-третє, техногенний фактор - видатні наукові та технічні досягнення останніх ста років використані далеко не завжди на благо. Приклади повсюдні, і особистість, здатна до критичної оцінки нашого буття (тут і далі - у вигляді суми суспільних відносин, методів, засобів, технологій забезпечення діяльності соціуму), побачить їх і зможе переконатися у тому, що це дійсно так. Бо дисгармонійне життя людське з помітним прискоренням на межі тисячоліть дистрофії духовної та матеріальної культури. Дисгармонійне, вороже людині й техногенне середовище, яким вона себе оточила (парадокс життєдіяльності).

Відмічені обставини, які, до речі, не сприймаються науковцями, захопленими безпідставною ейфорією щодо «безмежних» можливостей науки, зокрема, перетворити людину на постлюдину-кіборга, представляють собою базисні першопричини вельми високої ймовірності лавиноподібного наростання загальної багатофакторної кризи, найсерйознішої за всю попередню історію людства. Знищення біосфери шляхом безоглядного використання природних ресурсів з метою задоволення непомірних матеріальних запитів - ось підсумок нашого "царювання" на планеті Земля.

В умовах економічного і технологічного укладів, які склалися до кінця ХХ століття, окремі, паліативні потуги (скорочення викидів парникових газів, енергозбереження ...) створюють лише видимість кращих перспектив. Ігнорується факт насильницького підпорядкування сучасного техніко-технологічного укладу ринково-капіталістичним, як було, є і буде, та адміністративно-соціалістичним, як було, укладами економічними. До того ж, з одного боку, уже відомі, новітні еколого-економічні теорії (економіка сталого розвитку, економіка природокористування, екоекономіка, економіка інформаційного суспільства, планово-ринкова, соціально орієнтована економіка) будуються на фундаментальних законах ринку, несумісних з процесами, які докорінно змінили б мотиви нашого життя. А з іншого, - на фініші минулого сторіччя підтвердилися побоювання з приводу багато в чому неспроможності комуністичних концепцій.

Тому суть головного питання полягає у необхідності вдосконалення економічних відносин - від цивілізації споживацтва до суспільства пізнання і високої моральності, без чого позитивні зрушення в екологізації продуктивних сил виключені. Рішення цього надзавдання видається можливим в ході побудови соціотехнічної макросистеми сталого інтелектуального розвитку (СТМ). Розробка економічних і технологічних основ формування такої макросистеми по праву може бути віднесена до найважливіших, актуальних проблем світової науки. Тут сама наука повинна б прийняти форму і зміст, які відображаються науковою системою, названою еконатурологія. Її головна функція - органічне, за допомогою субкоордінаціі, єднання в теорії та практиці знань про соціальні та технічні сфери діяльності людства на умовах коеволюції у складі наукових напрямків, кожне з яких подано ідеєю з перспективою подальшого розвитку в теорію, насичену ємним, конкретним змістом:

- загальна теорія СТМ (соціогуманітарні знання про особистість та суспільство у сфері економічних відносин, організації продуктивних сил та управління господарством цивілізації вищого рівня);

- техноресурсологія (область знань про ресурси Землі, ближнього космосу та технології їх використання у способі життєдіяльності земної цивілізації ХХI століття - продуктивних силах в частині засобів виробництва);

- техноенергологія (знання про виробництво і перетворенні видів енергії; знання, сполучні в ієрархії: духовне - енергетичне - матеріальне).

У ролі ланок, які сприяють єднанню трьох частин еконатурологіі та всередині них, виступають міждисциплінарні науки. А етичне, інтелектуальне підгрунття всього наукового комплексу формується основоположними філософськими знаннями.

Історія розвитку науки свідчить про допустимість, а зараз і необхідність, її (науки) переходу на новий, діалектично обгрунтований ступінь інтеграції. Однак, деякий позитивний зсув, що намітився у останні роки гальмується відсутністю реконструктивних ідей в науках соціальних. Бо, не вирішення окремих завдань, якими б актуальними вони не були, в галузі природничих та технічних наук головне. Незрівнянно важливіше питання - як впливають нові знання на життя людини, чи відповідають вони істинному його сенсу. Чи сприяють всебічному, духовному і фізичному, розвитку особистості. Чи визріли умови для їх адекватного сприйняття і використання. Наскільки вони відповідають вимогам переходу до нового стану продуктивних сил та економічних відносин, звільнених, зокрема, від фетиша валового продукту.

Проблема еволюції науки - феномена, виняткового явища соціокультури, розглядається в ключі становлення єдиної науки про людину і природу, про наше буття на планеті Земля зі спробою відповісти на запитання: у чому полягає сутність єдності соціогуманітарних (суспільних, гуманітарних) і природничих, технічних наук. Та на яких підставах передбачається їх єднання в просторі еконатурологіі, враховуючи, що вже в самому слові «наука» закладена спільність трьох головних наукових напрямів - найважливішої сфери діяльності цивілізації.

Синтезуюча функція ідеї еконатурологічної субкоордінаціі науки передбачає провідну роль соціогуманітарних наук щодо наук природничих та технічних в процесах переходу на вищий рівень культури людини та суспільства. У такому плані й повинна б розглядатися проблема єднання науки. Мова йде не про внесення методів досліджень, наприклад, фізичних явищ в область соціології чи економіки - це окремі питання взаємовідносин, "взаємодопомоги" конкретних наук. Тим більше - не про «науку наук». Мова про посилення впливу науки на весь спектр життєдіяльності соціуму, про визнання науки суспільством і владою як головної, вже не перетворюючої, а творчої сили сучасності.

У складних відносинах "суспільство-влада-наука" не держава, переслідуючи свою мету, повинна нав'язувати свою ж ідеологію, а навпаки, кращі наукові сили – мали б превентивно виробити ідеологію держави. Деідеологізація, дегуманізація сучасної науки (вільна наука поза мораллю) лише прискорюють процеси деградації і самої науки, і людської спільноти.

Мета субкоордінаціі, з одного боку, природничих і технічних, а з іншого - соціогуманітарних наук: аналіз та синтез методів, конкретних тактичних кроків здійснення оптимальної, еконатурологічно орієнтованої реконструкції наявного способу виробництва. Ось принципова відмінність еконатурологіі від екології. Власне, екологія – це наука (претендуючи на статус напрямку), що вивчає організацію та відносини між собою і середовищем проживання біосистем різних рівнів. А в прямому перекладі - вчення про господарство. Очевидно, тут не відображена закладена біологічна суть терміну, не ясно, у чому полягає вчення про господарство, немає зв'язку в ланцюзі відносин соціуму та біосфери. Не змінює сутності й введення більш широких понять метаекології, некласичної екології.

Екологія, як вважають самі екологи, уже "вийшла" за межі біологічного змісту. Отримавши розвиток у формах відомих розділів, у процесі диференціації "породила" нові дисципліни. Одна з них соціальна екологія - найважливіша галузь загальної екології, сфера знань про взаємозв'язки суспільства та природи, іноді розглядається на стику окремих гілок соціальних, природничих, технічних наук. У багатьох працях в області екології детально подаються результати досліджень та аналізу стану біосфери. Висновки про наслідки її експлуатації, особливо, у минулі 50 років, звучать попередженням про згубність, неприпустимість такого ставлення до природи.

На тому позитив екологічних вишукувань, в основному, закінчується. Твердження щодо інтегративності екології, насамперед, соціальної, в системі наукових знань не підкріплені практичними кроками її здійснення. Дійсно, об'єднавча функція екології була б деякою мірою реалізована, якби вказувала шляхи реконструкції соціально-економічного і техніко-технологічного укладів. Реконструкції, що відповідає вимогам принципово нового, на відміну від привнесеного з минулого, способу виробництва. Однак саме цього й немає.

Дослідниками проблеми єдності соціогуманітарних та природничих, технічних наук показано, що процеси інтеграції трьох головних наукових напрямів проявляють себе в площині загальних соціокультурних функцій науки. У багатьох солідних виданнях, включно й філософських, звучать дифірамби на адресу сфери наукової діяльності. Та вони практично повністю спростовуються викладом проблем цивілізації, засвідчуючи про нездатність науки, в її реальному суспільному становищі, позитивно сприяти запобіганню глобальної багатофакторної катастрофи.

Але якщо у постнекласичній науці прийнято орієнтир на її соціокультурне оновлення, то за цим відкривається можливість та необхідність формування нових, у тому числі альтернативних, шляхів розвитку соціуму. І, в першу чергу, - його найбільш консервативної економічної системи.

В історичному процесі розвитку взаємин людства та природи закладено протиріччя суб'єктивно обумовлених потреб суспільства та об'єктивних можливостей біосфери задовольнити ці потреби. Протиріччя, що досягає антагонізму і ворожості, викликаних вище зазначеними факторами та, на додаток, й згубно орієнтованою психікою людини. Ресурси біосфери, завідомо обмежені, опинилися під загрозою виснаження з плачевними наслідками для людей від їх же перетворюючих дій у сфері ними ж організованого та реалізованого природокористування.

І так буде доти, поки ми не змінимо принципово свого ставлення до природи - від підкорення, а значить і насильства, до "мирного співіснування". Інакше, сучасна цивілізація, на думку багатьох дослідників, приречена. Причому, зовсім не перебільшуючи навислої небезпеки бути знищеними власним розумом, розбещеним споживацькими настроями.

Однак думки залишаються всього попередженнями. Фактично в багатьох дослідженнях глобальних проблем акцентується увага на технологічній стороні розвитку продуктивних сил, на екологічних негараздах, релігійних, політичних протистояннях, тероризмі. І лише зрідка - на темі капіталістичних економічних відносин, побіжно відзначаючи, що в цих відносинах, у суті капіталізму закладена головна, первородна причина безперервних страждань людства з його ж власної волі. Але іще менше йдеться про дієві практичні заходи подолання кризових явищ, зламу віджилих соціальних стереотипів, насамперед - у економічних відносинах.

Багато чого із скоєного людьми в ХХ столітті свідчить про те, як не слід жити і господарювати, що не слід примножувати майбутнім поколінням.

У другій половині минулого сторіччя зросли побоювання з приводу перспективності, здавалося, непорушних суспільно-економічних концепцій, заснованих, з одного боку, - на класичних ринкових відносинах, а з іншого, - на вічному і цілком зрозумілому прагненні до соціальної справедливості, вираженому утопічними гаслами. Зараз же, на межі тисячоліть провідне становище у світовій економіці зайняла філософія ринкового фундаменталізму транснаціональних корпорацій (ідеологічна основа глобалізації під прикриттям гасел свободи і демократії), що підкорює практично усі сфери буття меркантильним інтересам задоволення потреб людини. За таких умов єдино реальною альтернативою постмодерністському варіанту фінансової капіталізації суспільного життя є економіка соціотехнічної макросистеми сталого інтелектуального розвитку.

З переліку джерел та наукових підходів глобального еволюціонізму, як вчення про єдність природи, людини і суспільства, виділимо концепцію ноосфери. Не зупиняючись на її окремих моментах, вже розглянутих дослідниками проблем ноосфери, відмітимо питання, відповіді на які не є цілком переконливі.

Так, крім заслужено визнаної, позитивної оцінки, ноосферна теорія має і ряд суттєвих зауважень щодо способів та мети перетворення природи.

Теза необмеженого розмноження та заселення планети Земля позбавлена хоча б приблизних оцінок наслідків для біосфери, а звідси і для самої людини (ці наслідки, не чекаючи повного заселення, вкрай негативні). Адже перш слід було б врахувати: рівень здоров'я людської популяції стає обернено пропорційним чисельності її особин, виражаючи цим один з прихованих законів життя спільноти людей, набуваючи характеру головної соціальної закономірності, що виникла у ХХ столітті та посилюється в сторіччі ХХI.

Що ж ми отримали у відповідь на нехтування загрозами з боку планетарної демографічної ситуації?

Зростаючий дефіцит продуктів харчування в кількісному, якісному вимірах та провоковане  самою людиною різке погіршення якості генофонду популяції.

Знищення рекреаційних властивостей навколишнього природного середовища за відсутності таких у середовища техногенного.

Поглиблення розриву у суспільному і технологічному розвитку між різними регіонами планети, з посиленням експлуатації природних ресурсів країн «третього світу».

Непомічена й така мета побудови сфери розуму як автотрофність людини, що є глибоко філософською проблемою. По-перше, чи залишиться людина істинно людиною чи перетвориться в іншу істоту, досягнувши своєї автотрофності? По-друге, чи можна стати людині автотрофною в абсолютному розумінні? Якщо автотрофність людства - це його здатність забезпечити своє існування у просторі створеної ним же техносфери (поза зв'язком із біосферою), то виникає питання щодо цінності природи та допустимості варварського ставлення до неї. І чи не є ідея автотрофності передвісником, висхідною позицією трансгуманізму?

Не менш гострі й питання організації постіндустріального, інформаційного, громадянського суспільств. Але ряд їх позитивних властивостей, навіть за умов певної роз'єднаності форм і змісту, дозволяють об'єднати ці варіанти устрою цивілізації ХХI сторіччя в інтелектуально-індустріальному співтоваристві з громадянсько-державним правлінням як соціотехнічної макросистеми сталого інтелектуального розвитку. З таких позицій і концепція ноосфери, позбавляючись від прорахунків початку минулого століття, затверджується у вигляді простору інтелекту - розуму, підпорядкованого натурогуманістичним принципам.

Інтелектуально-індустріальна частина СТМ представляє собою техніко-технологічний уклад вищого рівня, в якому створені умови для повноцінної життєдіяльності соціуму: фізичного існування в гармонії з Природою, прогресу науки, освіти, медицини, мистецтв, спорту, тобто - еконатурологічно улаштований. Притому, інформація в СТМ орієнтується в інтелектуальному напрямі та, звільнившись від скверни ZIT (zombi information technology) складової, виконує функції виховання особистості вищого духовного наповнення. У цьому і полягає відмінність інтелектуально-індустріального суспільства від уже відомої ідеї суспільства індустріально-інформаційного (інформаційно-індустріального). Відмінність, обумовлена поняттям інтелекту у дещо іншому, від звичного, розумінні.

А саме, - у вигляді трьох складових: знання, розум, мудрість. Перша – це знання як жити людині відповідно його діяльності за власним розсудом (знання-розсуд). Друга – розум, що продукує нові ідеї прогресивної системи знань. Третя, найважливіша складова інтелекту – мудрість підпорядковує розум, знання-розсуд вищій моралі. Звідси маємо принципову різницю між розумом та інтелектом (в еконатурологічному тлумаченні) як наслідок загальної біфуркаційної властивості соціуму, в основі котрої протиріччя добро-зло. Інтелект, на відміну від розуму, позбавлений небезпеки біфуркації. До того ж ідея сталого розвитку життєздатна у інтелектуально підготовленому суспільстві. Не виховавши особистість – носія тої ідеї, ми з прискоренням рухаємося до системного колапсу. На додаток відмітимо, інформаціоналізм - одна із течій розбудови інформаційного суспільства,  мети такого виховання не ставить.

Громадянсько-державна частина СТМ заснована на підпорядкуванні державного правління його громадянській організації та цивільному контролю. Формально таке співвідношення сил декларується і зараз. Але в реальному житті навіть розвиненим суспільствам лише тільки здається, що вони стали тим, чим себе авансовано найменували - ім'я є, а дій, відповідних благим намірам, немає через відсутність інтелектуальної готовності середньостатистичного, вільного громадянина до такої форми організації свого буття.

Істинно вільна людина в умовах біфуркації свободи та моралі сприймає свободу як усвідомлену необхідність визнання її гуманістичного начала, поваги прав і свобод людей, що його оточують, коли духовна культура стає провідною щодо культури матеріальної та визначає суть, зміст останньої.

У дилемі: людина, розум - це вище, унікальне творіння Природи чи людина - її помилка, мабуть, слід розрізняти наш сучасний духовний рівень і той, який можливо досягти завдяки інтелектуальній основі буття. На шляху до високого духу особистості, як соціально-біологічного індивіда, в ролі фундаментального начала її поведінки в просторі ідеалу кращих якостей людини, виступає гуманізм, розглядаючи не тільки відносини в плані людина-суспільство-людина, але й враховуючи Великого посередника - Природу у практиці нашої діяльності.

Гуманними, у більш загальному, соціоприродному, натурогуманістичному тлумаченні, слід вважати такі відносини між людьми у варіантах індивідуумів та спільнот, якщо у підсумку цих відносин не чиниться руйнівний вплив на біосферу, а звідси - на саму людину.

Натурогуманізм, стверджуючи соціальну рівність та справедливість, які не досяжні у суспільстві рівності в безправ'ї перерозподілом матеріальних благ, в умовах соціотехнічної макросистеми сталого інтелектуального розвитку стверджує: "кожному за заслугами і результатами  праці". Праці інтелектуальної та фізичної, праці творчої, гарантовано вільної, праведної, морально чистої, суспільно корисної в міру рівних можливостей реалізації сил і знань конкретного трудівника.

До слова, звернемо увагу на деякий дисонанс найменувань та закладеного змісту в термінології нових напрямків гуманізму, зокрема, трансгуманізму-постгуманізму. Нагадаємо: trans – через, post - після, означають: через гуманізм до того, що після гуманізму. І в першому, і другому отримуємо заперечення гуманізму, по суті. Навпаки, натурогуманізм розширює та поглиблює поняття гуманізму, зводить на вищий щабель багатогранні відносини у замкнутій системі людина-природа-суспільство-природа-людина.

На завершальному етапі минулого сторіччя у взаємодії продуктивних сил і економічних, трансформованих у фінансово-спекулятивні, відносин, окрім іншого, чітко проявляється гнітюче, примусове коригування напрямів розвитку продуктивних сил відносинами в постекономіці. Помітні й фактори спонтанності, стихійності процесів вдосконалення технологій життєдіяльності, що призвели до фатальної уразливості нами ж створеної техносфери.

Обираючи шляхи вирішення глобальних завдань, слід було б враховувати негативні наслідки ігнорування діалектичних законів розвитку та тісного взаємозв'язку еволюційних процесів, з одного боку, в економічних відносинах, з іншого - в області техніки і технологій. У тій сфері, де об'єднуються матеріальний ресурс природи та інтелектуальний ресурс людини, рівною мірою присутній як в продуктивних силах, так і в економічних відносинах, формуючи господарський механізм, здійснюючи управління економічною системою, в цілому.

При незмінності суспільно-економічних відносин, що склалися в минулому сторіччі, ресурсна криза неминуча. Усталені та, поки непорушні, позиції споживацько-гендлярського способу життя в умовах створеної нами економіки «сучасне за рахунок майбутнього» посилюють руйнівний техногенний вплив на стан оточуючого природного середовища.

В СТМ відносини людина-природа принципово інші. У природокористуванні діє один з основоположних принципів натурогуманізму - не нашкодь. Матеріальне в житті людини спадкове від розуміння її сутності. Кожен громадянин рівною мірою! відповідальний за результати свого господарювання на унікальному космічному об'єкті - планеті Земля. Ця відповідальність обумовлена натурогуманістично організованою життєдіяльністю індивідуума та громади.

Особливе місце у складі природних ресурсів (включно, водні, флору і фауну, землі сільськогосподарського призначення, корисні копалини) належить ресурсам енергетичним.

Складність завдань задоволення енергетичних потреб планетарного соціуму очевидна. Принципові недоліки ресурсовитратної енергетики загальновідомі. Однак замовчуються істинні причини наявності цих недоліків, які полягають не в самій енергетичній галузі, а в ринкових економічних відносинах капіталізму. Та й планова економіка радянського зразка за масштабами впливу на природу не поступалася ринковій.

Тим не менш, земне співтовариство наполегливо прагне зберегти недосконалі способи виробництва та перетворення видів енергії у найближчій та віддаленій перспективі за наявності реальної можливості побудови енергетики ЕНЛ-технологій (ENL-energetics). Для ЕНЛ-енергетики стратегічними енергоресурсами на ХХI сторіччя є торій і уран (нові безпечні технології). Вода (водень, мала гідроенергетика), біоресурси (газогенеруюча і вогнева енергетика). Сонце (колектори, фотоелектричні перетворювачі), вітер. Але не вугілля, найгірше - у традиційному використанні прямого спалювання, нафта, природний газ.

До цього зважимо й на фундаментальну істину: "панацеї не існує". Все створене людиною, корисність якого часто бездоказова, має свої оптимальні міру і нішу застосування (іноді не має взагалі). Без системно-стратегічного прогнозування результатів впровадження новітньої енергетики, якою б привабливою вона не здавалася на перший, часто примітивно-обмежений, погляд, приймати відповідальні рішення щодо напрямків розвитку енергетичної сфери неприпустимо!

Пропонуючи концепції, технічні рішення, проекти в галузі енергетики слід було б врахувати прийнятний максимум комплексного показника суспільного розвитку, який досягається не обов'язково при високому значенні питомого споживання енергії. Питання не в тому, скільки її виробляється, а в тому, як вона виробляється, як і для чого використовується.

У відповіді на другу частину цього питання закладено кратний резерв енергетичної ефективності функціонування майбутньої цивілізації. Зниження, приблизно, на 30% обсягу витрат енергоресурсів забезпечує когенерація-коутилізація (виробництво і використання) електричної та теплової енергії. Приміром, українські АЕС і ТЕС "викидають" в навколишнє середовище таку кількість теплової енергії, скільки отримуємо, спалюючи до 30 млрд. кубометрів природного газу. Ще не менше 30% може дати приборкання усе поглинаючого споживацтва та «пустих» забаганок володарів світу цього.

Додамо армію, озброєння, військові конфлікти, війни (до речі – торгівля зброєю мала б зайняти одне із «почесних» місць у переліку злочинів проти людства). Отримаємо результат: сучасна цивілізація споживає марно, читаємо - на шкоду, до трьох чвертей освоєних енергетичних ресурсів планети. І чи не в цьому іще один доказ збитковості способу виробництва з ХХ століття?

 

Епілог

Розробка концепції соціотехнічної макросистеми сталого інтелектуального розвитку на даному етапі перебуває у своїй початковій стадії. Спроби її штучного прискорення можуть мати небажані наслідки. Але очевидна доцільність об'єднання зусиль вчених, потенційно причетних (поки роз'єднаних) до досліджуваних проблем.

Варто було б подолати організаційне, політичне розмежування екологів з подальшим розширенням простору єднання науки навколо мети переходу до сталого інтелектуальному розвитку, залученням у цей простір все більше представників не тільки науки, але й освіти, господарства, політики, формуючи владну надбудову (структуру управління) з відповідним рівнем мислення. Єдність науки - це, перш за все, єднання носіїв інтелекту в середовищі натурогуманістично орієнтованої наукової діяльності, незалежно від сфер набуття та застосування знань.

Людство опинилося на порозі жорсткої необхідності зміни позицій духовного і матеріального (поза основним питанням філософії), затвердження духовного як визначального, а матеріального - як похідного у сенсі та сутності буття; необхідності протиставити постмодернізму другу епоху відродження, наповнену творчою силою, підпорядкованою вищим моральним ідеалам.

 

www.econaturologia.com.ua                                                                 Назаров  В. В.

097 9749547  This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it

 

Публічна інформація

There are no translations available.

 

Детальніше...


Патенти

There are no translations available.


Патенти ВНТУ

Детальніше...


Еконатурологія

There are no translations available.

Еконатурологія

Дайджест еконатурології

 

Детальніше...


DIPLOMA SUPPLEMENT

There are no translations available.

Детальніше...


СКРИНЬКА ДОВІРИ

There are no translations available.

Шановні студенти та співробітники!

У навчальних корпусах та гуртожитках ВНТУ постійно діють скриньки довіри, в яких ви можете залишити свої скарги, зауваження та пропозиції для поліпшення роботи університету.

 

Детальніше...


Електронні посібники ВНТУ

There are no translations available.

http://posibnyky.vntu.edu.ua

Детальніше...