В університеті впродовж двох тижнів експонувалась виставка аматорських робіт вихованців обласного центру реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Обрій»

Подробиці на сайті Міністерства освіти і науки України

Презентацію для студентів цієї пересувної виставки зініціювала науково-технічна бібліотека вишу. Приурочена експозиція до сьомої річниці «Обрію».

Вік умільців — від 7 до 35 років. Таке ж широке різноманіття їхніх робіт. Тут вишивка — традиційна хрестиком і новітня бісером, плетення гачком, ляльки-мотанки, м’які іграшки, картини, модульне орігамі… Але поєднує їх те, що створені всупереч неможливості. Більшість вихованців «Обрію» мають ураження опорно-рухового апарату, центральної і периферійної нервової системи, психічні захворювання, розумову відсталість.

«Для чого створили виставку мистецького доробку молодих людей з важкими формами інвалідності і презентуємо її вам? Хочемо показати, що наші вихованці цікаві особистості, хочемо підвищити вашу думку про людей з інвалідністю. Наші вихованці дуже прагнуть бути потрібними, цікавими, неізольованими від суспільства. Це і є головна мета нашого центру — наскільки можливо полегшити й урізноманітнити їхнє життя», — звертаючись до студентів, наголосила соціальний педагог Валентина Дашковська.

Вихованці «Обрію» беруть активну участь в обласному конкурсі «Повір у себе». Для них звичні і всеукраїнські, і міжнародні виставки.

Тож до університету презентувати свої твори завітали і самі автори робіт.

Артем Малаховський: «Мені 27 років. Люблю подорожувати, читати, працювати за комп’ютером і малювати. Малюю я, тримаючи пензлик у зубах».

Володя Балаканов в’яже гачком. У нього зовсім не рухаються руки, працюють тільки пальчики.

Саша Паюк сам може дістатися до «Обрію». Він має багато сувенірів, виготовлених власноруч. Охоче показує ляльку-мотанку, декоративне дерево, картину зі шкіри.

Валентина Дашковська: «Працюю в «Обрії» три роки. Не перестаю дивуватися їхній любові, приязному ставленню одне до одного, взаємодопомозі. У когось працюють руки, в когось голова працює, а руки зовсім не слухаються. Вони свої фізичні можливості об’єднують і спільно ними користуються».

Докладніше на сайті прес-центру ВНТУ