Вінницький національний технічний університет

[UA]
[UA][RU][EN]
  • Фонтан

    Найкраще місце де студенти можуть відпочити на перерві - це фонтан...

  • Арка

    Арка - прикраса другого корпусу університету

  • Культура

    Високий рівень культури наших студентів. Студенти танцюють, співають, грають на музичних інструментах...

  • Cisco

    У нашому університеті знаходяться Cisco і Microsoft Академії...

  • Спорт

    Футбол, волейбол, баскетбол, боротьба, бокс, легка атлетика, шахи...

  • Фонтан

    Найкраще місце де студенти...
  • Арка

    Арка - прикраса другого корпусу...
  • Культура

    Високий рівень культури наших студентів...
  • Cisco

    У нашому університеті знаходяться Cisco...
  • Спорт

    Футбол, волейбол, баскетбол, боротьба...

Голосування

Як вам новий сайт?
 

«Я ЛИШ СТРУНА НА АРФІ УКРАЇНИ…»

 

У нашому університеті відбувся літературний вечір пам’яті юної письменниці Олександри Бурбело

 

Бурбело Олександра, літературний доробок якої постає духовним скарбом новітнього українського слова, народилася 1 січня 1998 року. За свої 15 років життя Саша встигла залишити помітний слід в українській літературі: видала 5 збірок поетичних та прозових творів, друкувалася в газетах та журналах, перемагала в багатьох Міжнародних та Всеукраїнських літературних конкурсах.

 

У 2010 році Олександра Бурбело у ІІ Всеукраїнському літературному конкурсі журналу «Крилаті» на краще фантастичне оповідання зайняла І місце.

 

У 2011 році стала лауреатом національного літературного конкурсу «Я козацького роду» в номінації «Авторська поезія героїчної тематики», а також лауреатом Всеросійського літературного інтернет-конкурсу «Волшебное перышко».

 

У 2012 році на Міжнародному поетичному інтернет-конкурсі імені М.С.Гумильова (м. Санкт-Петербург) отримала дипломом лауреата Першого ступеня.

 

Дипломом лауреата нагороджена в Міжнародному літературному конкурсі школярів «День Єнота – 2013». У цьому ж році нагороджена грамотою Департаменту освіти Вінницької ради за зайняте І місце в міському конкурсі поетів-початківців «Зелене гроно». Спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує» отримала на Всеукраїнському літературному конкурсі за поему «Перемога під Синіми Водами» (м. Київ, 2013р.). У художньому та поетичному конкурсі «Край п’яти січей» (м. Нікополь) за вірш «Іван Сірко і Нікопольщина» Олександра Бурбело одержала найвище визнання – Гран-прі від журі.

 

Серед її друзів по перу були відомі сучасні письменники та поети:

 

класик української літератури, член Національної спілки письменників України Всеволод Нестайко, який листувався з юною письменницею, написав рецензію на 2-ге видання її книги «Первоцвіт»;

 

член спілки письменників Росії Віктор Жорник, який захоплювався літературним хистом Олександри, вів з нею активне листування, рецензував її твори, придумав їй псевдонім Олександра Таманська;

 

член Національної спілки журналістів України Тамара Артем’єва, яка присвятила своїй подрузі по перу кілька віршів.

 

5 вересня 2013 року перестало битися серце юної письменниці Олександри Бурбело.

 

Батьки — заступник директора Інституту МАД ВНТУ, докторант, доцент, Світлана Бевз, та заступник начальника служби програмного супроводу ПАТ «Вінницяобленерго» Сергій Бурбело, втратили єдину доньку.

 

Українська і світова література втратила талановитого автора, поета і прозаїка. Олександра Бурбело встигла відбутися як письменниця, твори якої стали подією в літературі. Вічна їй пам’ять і наша любов та шана!

 

Докладніше на сайті прес-центру ВНТУ


СПОГАД ПРО ОЛЕКСАНДРУ БУРБЕЛО


ТВОРИ ОЛЕКСАНДРИ БУРБЕЛО

Український Парнас

 

Україно, вишнева лебідко!
В білім цвіті пливеш сяйвом трав.
Ми питаємо, ненечко, звідки
І куди, і хто путь твій пізнав?

 

Ще в далекому середньовіччі
В Синьоводськім палала бою.
Там, де Буг і Дніпро, в межиріччі
Ти відстояла волю свою.

 

Відсіч грізну грабіжникам лютим
Дав той бій, і притихла Орда.
Всій Європі повік не забути,
Як її оминула біда!

 

Наші пращури – скіфи, трипільці,
Що жили тут, на щедрій землі,
Були воїни, вправні умільці
На твоїм, Україно, крилі.

 

Тож таким і козацтво постало
У великих і славних боях.
Плата кров’ю святою – немало!
Нею землю полито в полях,

 

У лісах, у квітучих дібровах
За нащадків, а цебто за нас!
Україно моя чорноброва,
Поетичного серця Парнас!

 

Все тобі, кожна думка і слово,
Щоб у веснах ти вічно цвіла
У вишневих квітучих обновах
В кожнім місті, в садочках села!

 

 

Берізка і платан

 

Берізка в платті із парчі,
Що виткали небесні феї
Для неї, любої, вночі,
Неначе снігова лілея –

 

Окраса нашого двора,
Струнка, висока, тонкостана!
Під нею наша дітвора
На гірку витягала сани.

 

Всім люба, бо ж яка краса!
На гілочки її тоненькі
Ще й іній сиплють небеса,
Плетуть мережива легенькі.

 

Минають вражені вітри,
Щоб не струсить ниток сріблястих.
Скажу, і не повіриш ти,
Від чого їй прийшлось пропасти!

 

Почувся вантажівки рик.
Відповідальні роботяги –
До всього кожен, мабуть, звик,
Бо вистачило в них відваги –

 

Спиляли дерево гінке,
Що п’ятий поверх вже минало.
Стріпнулося гілля тонке,
І так берізоньки не стало.

 

Її забрали в той же день –
Для шашликів, мов, пригодиться.
А у дворі лишився пень
І сліз струмки на наших лицях!

 

А нещодавно довелось
Таку побачити картину:
Я, щоб купить собі чогось,
Зайшла в Криму до магазину.

 

Посеред зали ріс платан –
Гілками уже поза дахом!
Пишався, як татарський хан,
А з двору видавався птахом,

 

Якому зберегли життя
І не підрізали крилята.
Тож не зазнають каяття
Ані дорослі, ні малята!

 

 

Скіфська пектораль

 

Мов скіфська пектораль – Чумацький Шлях,
Галактика, в якій усі ми вдома.
У Скіфії тепер осіння втома
І майорить барвистий листостяг.

 

Спогадопад у нашому саду –
Усе було тоді таке вогнисте!
Нині ж повітря прохолодно-чисте.
Я стежкою до Скіфії іду.

 

В потоках часу в’яне ковила,
Зітхає море хвилею прибою.
О, Скіфіє! Ми й досі все з тобою,
Бо ж ти насправді тут колись була.

 

Незламна і нескорена в боях.
Тобі поразки не були знайомі.
Прикривши скарб, мостились на соломі
І ночували просто на возах.

 

Жахався ворог імені твого,
А ти мечу молилась і свободі.
Розповідають в нашому народі,
Що так воно колись же і було.

 

Оця земля, де ми усі народ,
Свободою освячена з прадавна
Та іменем своїм великим славна,
Страшним для ошуканців і заброд.

 

Ми скіфи. Наші коні мчать учвал,
А вогнища в серцях сягають неба!
І нам нічого іншого не треба –
Ось тільки цей святий дев’ятий вал!

 

Так, скіфи ми, бо в наших жилах кров,
А не вода струмує у безсмертя.
І ми буваємо жахливо вперті,
Як важимо позбутися оков.

 

За рідний край, і за його святині,
І за козацьке славне знамено.
Ми скіфи, отож нам не все одно,
Чи вільно жить на цій землі Людині.

 

Палає осінь на семи вітрах,
Нуртує в Україні барволистом.
Хизується калинонька намистом.
За синню в небесах – Чумацький Шлях!

 

 

Я лиш струна на арфі України

 

Я лиш струна на арфі України,
Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.
Верба-арфістка поетеси Ліни
Мене гіллям легесенько торка.

 

Буває, дощик крапотить по струнах,
І я співаю з ними в унісон.
Вся Україна у піснях і лунах –
Такий уже акустики закон.

 

Озвалися луною Закарпаття
І Чорний ліс у Вінницькім краю...
Гуртом візьмімось, українці-браття,
І возвеличім землю ми свою!

 

Ось сонечко всміхається іскристо,
Де передзвін на польових вітрах.
А в небесах, як зоряне намисто,
Галактики сім’я – Чумацький Шлях.

 

Вітає всесвіт Україну-неню
І нас, її дітей, теж разом з нею!

 

Публічна інформація

 

Детальніше...


DIPLOMA SUPPLEMENT

Детальніше...


СКРИНЬКА ДОВІРИ

Шановні студенти та співробітники!

У навчальних корпусах та гуртожитках ВНТУ постійно діють скриньки довіри, в яких ви можете залишити свої скарги, зауваження та пропозиції для поліпшення роботи університету.

 

Детальніше...


Електронні посібники ВНТУ

http://posibnyky.vntu.edu.ua

Детальніше...


Навчально-методична робота

http://metod.vntu.edu.ua

Детальніше...