Захищаючи суверенітет та незалежність України, загинув Головний сержант 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 64-ї бригади Мукоїд Вадим Анатолійович.

Народився Вадим 1 травня 1977 року в селі Тиманівка. Там же закінчив школу. Вищу освіту здобув у Вінницькому державному технічному університеті, гр.3КІ-94 1994-1999 рр.

І в школі, і в університеті Вадима оточувало багато друзів. До нього всі тягнулись, любили та поважали.

1999 року одружився та переїхав до м.Умань, де працював в управлінні Державної казначейської служби України Черкаської області та  ТОВ "ОфісТехСервіс" системним адміністратором, виховував синів, продовжував розвиватися в ІТ сфері та будував плани на майбутнє.

Ніколи не залишався осторонь того, що відбувалось в країні, був політично активним. Завжди мав власну думку.

 Учасник АТО 2015-2016 рр.

З 24го лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення русні, Вадим добровільно став на захист України, не чекаючи, доки  його рідний край Знищуватимуть росіянці.

Мав позивний «Адмін».

«Якщо ми Не станемо на захист — вони прийдуть сюди!»

Самовідданість, яку нічим не зупинити.

Добрий, щедрий, справедливий, Мужній, витривалий та сміливий…. користувався повагою серед побратимів. Завжди відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу.

Вадим не прагнув слави, хоча і заслуговував не на одну нагороду. Він мало розповідав про війну, про пекло, яке доводилось переживати, хоча йому було що розказати…. Ніколи не скаржився.

«Все буде добре!» - казав він…

Він любив свою країну, за неї й поліг в бою з російськими потворами, перебуваючи на позиції під час ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині.

Вадим Анатолійович Мукоїд до останньої хвилинки свого життя героїчно стояв на захисті Батьківщини. Захищав нашу свободу, незалежність.

Серце воїна зупинилось 18 квітня 2024 року, але Герої не вмирають!

Вічна слава та вічна пам’ять!

Низький уклін та шана!