Сьогодні - День єднання.

Чотири роки тому західні розвідки називали саме цю дату - 16 лютого - ймовірним початком великої війни проти України.

Тоді Президент України звернувся до народу словами, які стали відповіддю на страх:

«Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання».

А вже за кілька днів війна справді прийшла. Жорстока й реальна. Вона забрала тисячі життів, розлучила родини, зламала мільйони доль.

Сьогодні цей день звучить інакше. У ньому безмір болю.

Але й більше сили.

Бо єднання стало для нас щоденною необхідністю. У волонтерстві. У підтримці тих, хто на фронті. У відповідальності за країну, яку ми будуємо попри все.

Відчуття плеча. Відповідальність одне за одного. Усвідомлення: ми не просто окремі люди, не просто університетська спільнота. Ми частина країни, яка протистоїть вселенському злу.

Ми вже не ті, що чотири роки тому. Ми сильніші.

І ми разом.

А значить - вистоїмо. І переможемо! Бо правда завжди перемагає. Особливо на довгих дистанціях.

«В єдності сила народу! Боже, нам єдність подай!»

Слава Україні!