Нині у грудні виповнюється 25 років від дня відкриття першої музейної зали Подільського мистецтва Культурно-мистецького центру ВНТУ. А сам КМЦ нашого вишу відзначив своє 25-ліття теж цьогоріч — у вересні Мистецький центр?! Художні музеї в технічному університеті?! На той час (та інколи і дотепер) це здавалося чимось надлишковим, навіть зайвим і у більшості колег не викликало ні зацікавленості, ні розуміння. Тому упродовж багатьох років у мені рефреном звучала назва документального фільму всесвітньо відомого Сергія Образцова: «Кому он нужен этот Васька?» (пронизлива гуманістична стрічка про безпритульного кота і про людей, що втрачають людяність). На моє глибоке переконання (як і тоді, так і тепер) сутністю освіти, культури, життя залишається духовність, людяність, гуманізм. І завдання олюднення людини ніколи не втрачає своєї актуальності. Прикро, але саме це найскладніше завдання – олюднення людини – сприймається або як метафора, або як гасло, проголошення якого ні до чого не зобов'язує.